Нещастя з дітьми стається саме тоді, коли вони залишаються на самоті, а небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці - в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку: у лісі, горах, біля водоймищ. Діти стають заручниками обставин, а їх незнання елементарних правил безпеки нерідко стають першопричинами сумних та трагічних наслідків. Додайте сюди невмілі  дії в екстремальних ситуаціях - і є усі чинники для трагедії.

За 10 місяців 2015 року на Дніпропетровщині від вогню вже загинуло 6 дітей, та  ще 10 постраждало; під колесами чи в салонах автомобілів загинуло 17 дітей; на водних об’єктах - 2 дітей;  від нещасних випадків загинуло 2 дитини, а 4 постраждало; від вживання дикорослих грибів постраждало 2 дитини.

Ми завжди наголошували й надалі будемо наголошувати на тому, що навіть якщо підпалювачем безпосередньо була дитина, вина за це лежить не на ній (через юний вік, брак досвіду, неусвідомлення  подальших наслідків), а на дорослих. Саме вони залишили на видному місці сірники чи запальничку, саме вони не пояснювали дитині, чим можуть скінчитися пустощі з вогнем, або не стали для малих взірцем суворого дотримання правил пожежної безпеки. А, як відомо, словесні повчання чи заборони нічого не варті без  практичного прикладу. Зрештою, саме батьки залишили дитину без нагляду вдома чи не цікавилися, чим вона займається у дворі, під’їзді, підвалі тощо.

Ніщо не замінить батьківської турботи про життя, здоров’я, долю своїх дітей. Тож принагідно звертаємося саме до батьків: по-справжньому турбуйтеся про дітей, навіть якщо вони здаються вам дорослими й самостійними, навіть якщо ви дуже втомлюєтеся на роботі, не маєте вільного часу чи сил. Нічим не виправдати й не пояснити байдужість чи неуважність до власної дитини, а біль від її втрати – неперебутній. Аби уникнути запізнілого каяття, цікавтеся, чим живе ваша дитина, з ким товаришує, які в неї ігри, інтереси, схильності. Не лінуйтеся повторювати дітям ази безпечної життєдіяльності, перевіряти, наскільки їх засвоєно, застосовуються ці знання, вміння й навички практично, чи є просто «вантажем» знань.

Щоб уберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

- не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час,

- не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям та вступати в контакт з незнайомими людьми на вулиці,

- вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104,

- забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними,

- не дозволяти підходити до обірваних електропроводів,

- не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича,

- не дозволяти дражнити тварин,

- не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна, визирати у відчинене вікно,

- не дозволяти користуватися сірниками, відкритим вогнем, електричними й газовими приладами без нагляду дорослих;

- не дозволяти купатися в необстежених водоймах, пустувати на воді, запливати на глибокі місця,

- вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Ви повинні знати про кожен крок вашої дитини, бо її життя знаходиться у ваших руках.

Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Дніпропетровської обласної державної адміністрації звертається до мешканців області з проханням:

• обмежити перебування на вулиці та пересування, особливо поза межами населених пунктів у сільській місцевості;
• за можливості відмовитись на період стійких морозів від виїздів на власному автомобілі, а при необхідності користуватись громадським транспортом;
• виходити з будинку (квартири) тільки тоді, коли це вкрай необхідно, використовуючи при цьому відповідне (тепле) взуття та одяг (взуття повинно бути у справному стані, сухим та не стискати ногу, одяг щільним, легким, не заважати рухові), змастіть лице і руки не соленим салом, риб’ячим жиром, або жирним кремом;
• відмовтесь на цей період від прогулянок, особливо в нічний час, полювання, риболовлі, туристичних походів;
• під час перебування на морозі інтенсивно рухайтесь і постійно стежте за своїм станом.

При симптомах переохолодження:

• легкого ступеня (озноб, м’язове тремтіння, загальна слабкість, трудність пересування, блідість шкіри) – одягніть на постраждалого теплий одяг та взуття, напоїть гарячим чаєм або кавою, змусьте виконувати інтенсивні фізичні вправи;
• середнього ступеня (синюшність губів і шкіри, ослаблення дихання, біль, рідкий пульс, сонливість, неспроможність самостійного пересування) – розітріть постраждалого вовняною тканиною, зігрійте під теплим душем або помістіть у ванну. Температуру води підвищуйте поступово від тридцяти до сорока-сорока двох градусів за Цельсієм, зробіть масаж усього тіла, тепло одягніть постраждалого та укладіть в ліжко, поступово зігрійте грілками без різкого перепаду температур, викличте лікаря;
• важкого ступеня (втрата свідомості, поступове вгасання життєвих функцій) – негайно викличте лікаря, виконайте всі заходи першої допомоги, як при середній ступені переохолодження.

При замерзанні:

• швидко відновлюйте нормальну температуру тіла! Помістіть постраждалого у ванну, вода в якій повинна бути двадцять п’ять-тридцять градусів за Цельсієм, а через 20-30 хв. воду доведіть до тридцяти п’яти градусів (але не вище!);
• або обкладіть тіло грілками, пляшками з теплою водою тієї ж самої температури (якщо ванни немає);
• робіть штучне дихання і закритий масаж серця – при порушенні дихання і серцевої діяльності;
• після відновлення нормальної температури і свідомості, дайте постраждалому гарячого чаю або кави, укрийте теплою ковдрою і доставте у лікувальний заклад.

Ваше життя та здоров’я перш за все залежить від вибору правильної поведінки. Не нехтуйте правилами безпеки. Будьте обережні!

Дорога до школи

Дорога до школи завжди є справжньою пригодою, але інколи вона може містити небезпеку, про яку ти маєш знати для того, щоб бути у безпеці.

Такі прості речі, як правильний одяг та світловідбиваючий матеріал, можуть зробити твою дорогу до школи безпечнішою.

Уяви свою дорогу до школи. Скільки дорожніх знаків ти бачиш? Скільки світлофорів ти проходиш? Скільки разів ти повинен перейти вулицю? При цьому не забувай звертати увагу також і на машини, що рухаються.