Булінг відбувається в присутності інших дітей і впливає на них вкрай негативно. Всі спостерігачі, навіть якщо вони не втручаються і не реагують, відчувають великий психологічний тиск. Страждання жертв повторюються знову і знову, і у спостерігачів поступово притуплюється почуття жалю. Згодом це змінює шкільні стосунки і норми поведінки, робить дітей цинічними і безжальними щодо жертв булінгу і інших людей.

Булінг можна порівняти із соціально-заразною хворобою з тяжкими наслідками, тому за перших його ознак слід вдатися до запобіжних заходів.

Як запобігти булінгу

Швидка реакція на булінг батьків і вчителів повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля є неприйнятним. Щойно ви побачили або дізналися про булінг:

Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці або в малих групах. Уникайте слів «жертва» чи «агресор» — це призводить до стигматизації. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто отерпає від булінгу. Так ви фіксуєте поведінку жертви. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як йому протистояти. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, цікавтеся школою, розумійте їхні проблеми. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу. Показуйте приклад ставлення до інших – із добротою та повагою.

Дізнайся більше про булінг на stopbullying.com.ua

Ситуація в Україні

24% українських школярів вважають себе жертвами булінгу.

67% дітей стикалися з булінгом за останні 2-3 місяці.

44% жертв булінгу ігнорували проблему, оскільки боялися за себе.

40% жертв ні з ким не діляться проблемою. Навіть з батьками.

Не відвертайтеся від своєї дитини! Більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як їхнє оточення. Сором’язливі та інтровертні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за інших.

Що робити, якщо ваша дитина

стала жертвою кібербулінгу

Якщо ви побачили фото, відео, коментарі, дописи, які принижують гідність вашої дитини, слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:

Поговоріть з дитиною. Скажіть, що ви не звинувачуєте її в тому, що відео потрапило до мережі. Формуванню культури користування кіберпростором слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації. Запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі матеріали, як би соромно їй не було. Часто такий контент – інтимного характеру, через щодитині важко про це говорити. Підкресліть, що зараз вас цікавить не їхній вміст, а те, як видалити матеріали з мережі. Напишіть листа в сервіс технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує дитину, і ви вимагаєте його вилучити. Покажіть дитині, що ви на її боці у цій складній ситуації. Пояснюйте дитині правила безпечного користування соціальними мережами.

Форми роботи з батьками

БАТЬКІВСЬКІ ЧИТАННЯ - дуже своєрідна форма роботи з батьками, що дає можливість не тільки слухати лекції педагогів, а й самим вивчати літературу з проблеми. Батьківські читання допомагають батькам переглянути свої погляди на виховання, познайомитися з традиціями виховання дітей в інших родинах, по-іншому подивитись на свою дитину та своє ставлення до неї.

Батьківські читання - це прекрасна можливість знайомства батьків із цікавою дитячою літературою, новими іменами, що на слуху в дітей, але відомі їхнім батькам. Теми батьківських читань можуть бути приблизно такими.

1-й клас

Мудрість народних прислів'їв і приказок про виховання.

«Доросла» правда дитячих віршів С. Маршака про виховання.

Я. Корчак і його теорія виховання дітей.

«Ми вчимо дитину жити серед людей». Кодекс сімейного виховання.

2-й клас

Спілкуватися з дитиною. Як? (За книгою Ю. Гіппенрейтер.)

В. Сухомлинський про виховання хлопчиків і дівчинок.

Як стати героєм в очах власної дитини. Огляд періодичної преси про виховання.

Дитячі комплекси в дорослому житті. Записки дитячого психіатра Ю.Буянова.

3-й клас

Як формувати та розвивати вольові зусилля дитини. (За книгою У.Джемса «Психология в беседах с учителями».)

Нестандартність мислення. Що це таке? (За книгою В. Кротова «Массаж мысли».)

Що робити, якщо... (За книгою М. Коляди «Шпаргалка для родителей».)

Дитячі витівки в дорослому житті. (За матеріалами періодичної преси.)

4-й клас

Як навчити дитину бути самостійною? (За матеріалами книги М. Коляди «Шпаргалка для родителей».)

Мудрість батьків. У чому її сутність? (За матеріалами книги Лопатіної та М. Скребцової «32 беседы по семейному воспитанию в школе».)

Психосексуальний розвиток дітей. (За матеріалами книги М. Кле «Психология подростка».)

До чого можуть призвести конфлікти в родині? (За матеріалами періодичної преси. Огляд листів дітей у дитячих журналах і газетах.)

5-й клас

Про книги та про читання дітей.

Феномен Гаррі Поттера.

Педагогічна культура батьків - застава успішного виховання молодого покоління. Я. Корчак і його теорія виховання дітей.

Закони сімейного життя. (За книгами К. Ушинського.)

6-й клас

Спілкуватися з дитиною. Як? (За книгою Ю. Гіппенрейтер.)

В. Сухомлинський про виховання хлопчиків і дівчинок.

Як стати героєм в очах власної дитини. (Огляд періодичної преси про виховання.)

Дитячі комплекси в дорослому житті. Записки дитячого психіатра Ю.Буянова.

7-8-й клас

Як формувати та розвивати вольові зусилля дитини. (За книгою У. Джемса «Психология в беседах с учителями».)

Нестандартність мислення. Що це таке? (За книгою В. Кротова «Массаж мысли».)

Що робити, якщо... (За книгою М. Коляди «Шпаргалка для родителей».)

Дитячі витівки в дорослому житті. (За матеріалами періодичної преси.)

БАТЬКІВСЬКІ ВЕЧОРИ - форма роботи, що об'єднує батьківський колектив. Батьківські вечори проводяться у класі 1-2 рази на рік або у присутності дітей, або без них. Батьківський вечір - це свято спілкування з батьками друзів твоєї дитини, це свято спогадів про власне дитинство й дитинство своєї дитини, це пошук відповідей на запитання, які ставить життя перед батьками.

Якими можуть бути теми батьківських вечорів? Найрізноманітнішими. Головне, у ході вечора батьки повинні вчитися слухати та чути один одного, самого себе, свій внутрішній голос. Теми батьківських вечорів можуть бути такими:

Рік народження моєї дитини - яким він був, цей перший рік?

Перші книжки дитини.

Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу?

Друзі моєї дитини.

Свята нашої родини.

«Можна» й «не можна» у нашій родині.

День народження нашої родини. Як ми його святкуємо?

Пісні, які співали ми у своєму дитинстві, й пісні сьогоднішнього дитинства.

Вечір спогадів. Покарання та заохочення в нашій родині.

Запитання дітей, що ставлять дорослих у глухий кут.

Фотографії нашого дитинства.

Як навчитись казати «дякую» своїй дитині.

БАТЬКІВСЬКІ РИНГИ - одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Проведення батьківських рингів у школі просто необхідне. Батьківський ринг проводиться задля того, щоби багато батьків могли утвердитись у правоті своїх методів виховання та провести ревізію свого педагогічного арсеналу, замислитись над тим, що у вихованні своєї дитини вони роблять правильно, а що не зовсім доречне. Корисність таких зустрічей полягає ще в тому, що вони дозволяють зняти будь-які закулісні розмови серед батьків про питання організації освітнього простору їхніх дітей, змісту навчального й виховного процесу.

Зразки тем батьківських рингів:

Погані звички - спадковість чи вплив соціуму?

Що ви робите, якщо маєте проблеми з дисципліною у своєї дитини?

Чи можна карати дитину у власному домі?

Що робити, якщо тато не цікавиться вихованням власної дитини?

Як навчити дитину завжди та скрізь бути людиною?

Спокуси та шляхи їх подолання.

«За» і «проти» шкільної форми.

Чи потрібні дитині свята?

Труднощі шкільного уроку. У чому вони полягають?

ЛЕКЦІЇ - це форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Кращий лектор - сам учитель-вихователь, який знає інтереси, проблеми та турботи батьків. Головне в лекції - науковий аналіз виховних явищ, ситуацій, тому в лекції варто розкривати причини явищ, умови їх протікання, механізм поведінки дитини, закономірності розвитку її психіки, правила сімейного виховання.

При підготовці лекції варто враховувати її структуру, логіку, можна скласти план з указанням основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна з необхідних умов лекції - опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції - невимушена розмова, задушевна бесіда, діалог зацікавлених однодумців.

Тематика лекцій повинна бути різноманітною, цікавою й актуальною для батьків, наприклад:

Режим дня школяра.

Що таке самовиховання?

Індивідуальний підхід і врахування вікових особливостей підлітків у сімейному вихованні.

Дитина і природа.

Мистецтво в житті дітей.

Статеве виховання дітей.

КОНФЕРЕНЦІЯ - форма педагогічної освіти, що передбачає розширення, поглиблення та закріплення знань про виховання дітей. Конференції можуть бути науково-практичними, теоретичними, читацькими, з обміну досвідом, конференції матерів, конференції батьків. Конференції проводяться раз на рік, вимагають ретельної підготовки, передбачають активну участь батьків. До них готуються виставки робіт учнів, книг для батьків, концерти художньої самодіяльності тощо.

Теми конференцій повинні бути конкретними, наприклад: «Гра в житті дитини», «Моральне виховання підлітків у родині» тощо. Щоб зібрати матеріал і привернути увагу батьків, на заняттях університету педагогічних знань, що передують конференції, іноді заповнюється стисла анкета.

Конференція зазвичай відкривається вступним словом директора школи (якщо це загальношкільна конференція) або класного керівника (якщо вона класна). Зі стислими, заздалегідь підготовленими повідомленнями про свій досвід сімейного виховання виступають батьки. Таких повідомлень може бути три-чотири. Потім надається слово всім бажаючим. Підсумки підбиває ведучий конференції.

ПРАКТИКУМ - це форма вироблення в батьків педагогічних умінь із виховання дітей, ефективного рішення виникаючих педагогічних ситуацій, своєрідне тренування педагогічного мислення батьків-вихователів.

У ході педагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід з якої-небудь конфліктної ситуації, що може скластись у родині у взаєминах батьків і дітей, батьків і школи тощо, пояснити свою позицію в тій чи іншій передбачуваній ситуації чи ситуації, яка виникла в реальності.

ПЕДАГОГІЧНА ДИСКУСІЯ - диспут, одна з найцікавіших форм підвищення педагогічної культури. Відмінна риса диспуту полягає в тому, що він дозволяє втягнути всіх присутніх в обговорення поставлених проблем, сприяє виробленню вміння всебічно аналізувати факти та явища, спираючись на отримані навички та накопичений досвід. Успіх диспуту багато в чому залежить від його підготовки. Приблизно за місяць учасники повинні познайомитися з темою майбутнього диспуту, основними питаннями, літературою.

Найвідповідальніша частина диспуту - проведення спору. Багато що визначає тут поведінка ведучих (їм може бути педагог або хтось із батьків). Необхідно заздалегідь установити регламент, вислухати всі виступи, запропонувати аргументувати свою позицію, наприкінці диспуту підбити підсумки, зробити висновки. Головний принцип диспуту - повага до позиції та думки будь-якого учасника.

Темою диспуту може служити будь-яка спірна проблема сімейного та шкільного виховання, наприклад: «Приватна школа - «за» і «проти»», «Вибір професії - чия ця справа?».

РОЛЬОВІ ІГРИ - форма колективної творчої діяльності з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь. Зразковими темами рольових ігор із батьками можуть бути такі: «Ранок у вашому домі», «Дитина прийшла зі школи», «Сімейна нарада» тощо. Методика рольової гри передбачає визначення теми, призначення складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення можливих позицій і варіантів поведінки учасників гри. При цьому важливо програти кілька варіантів (позитивних і негативних) поведінки учасників гри та шляхом спільного обговорення вибрати оптимальний для даної ситуації варіант дій.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТЕМАТИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Часто в рішенні тієї чи іншої складної проблеми педагог може одержати допомогу безпосередньо від батьків учнів, і цим не слід зневажати. Консультації з батьками корисні як для них самих, так і для вчителя. Батьки одержують реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини, учитель же - необхідні йому відомості для більш глибокого розуміння проблем кожного учня. Обмінявшись інформацією, обидві сторони, можливо, дійдуть взаємної згоди в питанні конкретних форм батьківського сприяння.

У спілкуванні з батьками педагог повинен проявляти максимум тактовності. Неприпустимо соромити батьків, натякати на невиконання ними свого обов'язку стосовно сина чи дочки. Підхід учителя повинен бути таким: «Перед нами стоїть загальна проблема. Що ми можемо зробити для її рішення?». Тактовність особливо важлива з тими батьками, які впевнені, що їхні діти не здатні на дурні вчинки. Не знайшовши до них правильного підходу, педагог зіштовхнеться з їхнім обуренням і відмовленням від подальшого співробітництва.

Принципи успішного консультування - довірливі стосунки, взаємоповага, зацікавленість, компетентність.

ВІДВІДУВАННЯ РОДИНИ - ефективна форма індивідуальної роботи педагога з батьками. При відвідуванні родини відбувається знайомство з умовами життя учня. Педагог розмовляє з батьками про його характер, інтереси та схильності, про ставлення до батьків, до школи, інформує батьків про успіхи їхньої дитини, дає поради з організації виконання домашніх завдань тощо.

ЛИСТУВАННЯ З БАТЬКАМИ - письмова форма інформування батьків про успіхи їхніх дітей. Допускається повідомлення батькам про майбутню спільну діяльність у школі, поздоровлення батьків зі святами, поради та побажання у вихованні дітей. Головна умова листування - доброзичливий тон, радість спілкування.

ПЕДАГОГІЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ

Поряд із позитивним значенням засобів масової інформації для розвитку молодої людини, їхній вплив на суспільну свідомість, зокрема юнаків і дівчат, стає дедалі небезпечним. Інформація сучасних засобів медіа, що перевантажена ідеями, руслами боротьби, конкуренції, насильства, конструює психіку молоді, навіює моделі агресивної поведінки та відчуття небезпечного життя. Значна частина батьків занепокоєна сильним потягом їхніх дітей до телебачення, відеофільмів та ігор, що відволікають їх від навчальних занять, різноманітних видів діяльності, корисних для особистісного розвитку молоді, вияву їхніх здібностей. Небезпека з боку засобів масової інформації полягає ще в тому сенсі, що вони "перехоплюють" у батьків виховний вплив на дітей, послаблюють результативність їхніх педагогічних дій, оскільки стають вагомим джерелом значущої та привабливої для молоді інформації. Унаслідок цієї конкуренції деякі батьки послаблюють свій контроль над поведінкою дітей, застосовують авторитарні дії, методи примусового впливу, що вимагають від них беззаперечного підкорення. Така стереотипна, одноосібна поведінка батьків без урахування дій, потреб, бажань дітей спонукає їх до більшого відчуження, вияву незадоволення, агресій, гніву тощо, а також посилює їхній потяг до теле- й відеофільмів, ком'ютерних ігор тощо.
Сім'я - це найвагоміший осередок, чинник виховання молоді, формування у них соціальних рис, моральних цінностей. Від сімейного виховання залежить, яким вартостям учні надають перевагу, які їхні захоплення, як вони ставляться до ЗМІ. Тому переважаюча роль сім'ї у формуванні особистості молодої людини як критичного споживача мас-медіа беззаперечна. Проте слід зазначити, що батькам, як і педагогам, протидіяти невибірковому сильному потягу дітей до медіа продукції, що формувався роками, набагато складніше. Ефективніше застосовувати превентивні, профілактичні дії, заходи щодо розвитку в учнів критичного ставлення до засобів медіа.
Дослідники проблем агресії засвідчують, що учні, які з дитинства зазначають насильство, образи, приниження в сім'ї, перебувають у стані фрустрації, депресії, гніву тощо, що зумовлює схильність до агресії, войовничості, інтерес до інформації, сцен насильства, боротьби, вбивства. Тому, як зазначають науковці, батьки повинні набувати компетентності щодо розвитку позитивних міжособистісних стосунків з дітьми, досягнення взаєморозуміння з ними, а також дієвості. Насамперед, вони повинні вміти налагоджувати дисципліну в сім'ї без насильства й тиску на дітей. Виховання в учнів чуйності й кооперативності, умінь емоційного контролю й моральної оцінки власної поведінки стає протидією негативним впливам засобів масової інформації. Тому деякі педагогічні поради батькам щодо формування в учнів критичного ставлення до медіа впливів доцільні.
1. Створення психологічно-комфортного "виховного" середовища в сім'ї на засадах довірливої, толерантної міжоособистісної взаємодії батьків й учнів - найвагоміша умова розвитку позитивного самопочуття дитини, набуття моральних цінностей.
Саме засобами сімейного середовища, що охоплює моделі гуманістичних стосунків, вияву пізнавального інтересу до позитивних сторін життя, батьки здійснюють вплив на розвиток особистості, привчають дитину до моральної поведінки, навіюють потяг до справедливості й доброти. Важливе завдання у цій справі - це досягнення міри в організації контролю за діями й поведінкою учнів та надання їм прав й свобод у виборі вчинків, самоорганізації поведінки. Контроль за життєдіяльністю дитини є вагомим обов'язком батьків. Проте він означає не навіювання страху, завоювання влади над дитиною, спонукання її до підкорення батьківським вимогам, а налагодження й підтримку конструктивної взаємодії з нею, вибір педагогічних дій, що не суперечать її потребам, бажанням і ненав'язливо стимулюють до дотримання соціальних норм, самостійного прийняття рішень. Любов, емпатія, щирість і відкритість - головні умови створення позитивного, морального клімату в сім'ї. Досягнення взаємодії угоди батьків й учнів у процесі вирішення проблем дисципліни й деструктивної поведінки є важливим способом непримусового педагогічного впливу на особистість.
Узгодження дій дорослих з дітьми, пошук взаєморозуміння можливі у процесі їхнього конструктивного спілкування, під час якого батьки виявляють повагу й позитивне ставлення до дитини, відкриті до її думки, приймають її незалежно від того, якою імпульсивною й афективною є її поведінка. Таке спілкування не ставить за мету звинувачувати школяра у чомусь, підтверджувати його провину чи хибність суджень. Натомість, воно передбачає вирішення проблеми - обговорення доцільності батьківських вимог і бажань дітей, розгляд можливих наслідків у разі недотримання соціальних норм, спільне прийняття найоптимальнішого розв'язку. Саме завдяки конструктивному спілкуванню батьки мають змогу вислухати і зрозуміти дитину, пізнати її мотиви реальної поведінки, роз'яснити їй суть відповідних соціальних норм, майстерно переконати в доцільності їхнього виконання.
Вагомим завданням батьків є вибір методів виховного впливу, завдяки яким вони прищеплюють в учнів позитивне ставлення до моральних цінностей, здобутків духовної культури, апелюють до розуму, почуттів дитини. Накази, моральні нотації, беззаперечне напучення батьків не викликають у дітей позитивний емоційний відгук, переживання зразків гуманної, доброчинної поведінки людей. Навпаки, такий підхід може породжувати у них приховану ворожість, нещирість, іноді бар'єр у прагненні до наслідування соціально цінної поведінки.
Заборони також не є гарантом зміни поведінки учнів і виконання ними педагогічних вимог, оскільки не забезпечують простір для їхнього морального міркування й рефлексії власних дій. Хоча вони інколи підкорюються цим настановам, їхні погляди й прагнення залишаються попередніми. Щоби спонукати учнів до дотримання соціально цінних норм, важливо, насамперед, викликати у них негативне ставлення до вчинків, небезпечних або шкідливих для суспільного життя (насильство, вбивство). Тому довірливий, відкритий до думок дітей словесний вплив дорослих дає змогу розкрити їм суть моральних цінностей, стимулює їх до власних роздумів, осмислення зв'язку окремих вчинків із життям інших людей. Логічні міркування, доводи, емоційні спогади, розповіді батьків, що виявляються в безпосередніх, ненав"язливих формах, стають зрозумілішими для школярів на противагу наказам, вказівкам, які зміст моральних ідей, норм цілком не розкривають. Залучення учнів до аналізу реальних ситуацій, власних вчинків і поведінки інших, а також сцен людського життя, представлених на телеекранах, сприяє виробленню ними критичного, усвідомленого ставлення до дійсності й самих себе. Необхідно, щоби словесні дії батьків і обговорення з дітьми соціальних норм були орієнтовані на їхні інтереси й розвивалися у напрямі до особистості. Тоді з'являється спільне міркування, взаєморозуміння, а учні привчаються не до самозахисту, як це буває у процесі навчальних настанов батьків, а до замислення над моральними проблемами.
У справі виховання дітей, зокрема формування у них критичного, вибіркового ставлення до медіа-засобів, батьки, зазвичай, вдаються до методів заохочення і покарання, що зумовлюють реакції учнів, протилежні очікуванням дорослих. Проте покарання - це завжди примус, який ще більше підсилює погану поведінку. Наприклад, якщо сварити дитину й не дозволяти їй дивитися телевізор або грати в комп'ютерні ігри, вона буде виявляти агресивні реакції та ще більше тягнутися до цих розваг. Покарання може бути ефективним, якщо стосується поведінки, що не стала звичною для школяра і не є залякуванням дитини. Важливо, щоб він усвідомлював провину й не був озлобленим на батьків. Загалом покарання слід поєднувати із заохоченням позитивних вчинків в учнів. В ситуаціях, коли дитина не погоджується з вимогами батьків та виявляє агресію, варто ігнорувати таку поведінку й підкріплювати неагресивну. Саме позитивні ствердження замість постійного зауваження усіх неправильних дій дитини, підтримка навіть незначних її успіхів у напрямі вдосконалення своєї поведінки стають доцільним заохоченням моральної поведінки.
Виховне середовище в сім'ї визначається тим, які види життєдіяльності дітей реалізовують батьки та як. Виховання дитини в сім'ї значною мірою залежить від того, чи вона має свої обов'язки, залучена до різних видів діяльності, що важливі для досягнення благоустрою, культурно-освітнього, морального, естетичного рівнів розвитку сім'ї. Якщо батьки не залучають учнів до різноманітних справ, тоді вони мають вільний час і не знають, як ним скористатися, тому починають захоплюватися різними розвагами, зокрема надмірним без вибору й самоконтролю оглядом телепрограм, різноманітних фільмів й комп'ютерними іграми, в яких переважає войовнича тематика, сцени насильства. Кожна діяльність володіє значним потенціалом для виховання особистості - її інтересів, здібностей, соціальної поведінки, моральних якостей тощо. Участь й захоплення дитини діяльністю збагачує її інтереси та зумовлює критичне ставлення до медіа-засобів, послаблює її потяг до змісту медіа-інформації, що не розвиває пізнавальні здібності та не навчає соціально цінній поведінці. А тому діяльність повинна охоплювати усі сфери життя учнів і батьків (праця, пізнання, спорт, художньо-естетична творчість, дозвілля) і задовольняти різноманітні їхні потреби.
Виховне значення діяльності залежить від процесу її організації. У звязку з цим батькам слід дотримуватися певних умов:
* викликати в учнів інтерес доцільності, залучати до неї непримусово;
* забезпечувати школярам і підтримувати їхню ініціативу, активну позицію в процесі діяльності;
* не карати дитину, ускладнюючи діяльність;
* разом з учнями визначати мету діяльності, створювати позитивні очікування щодо її результатів та процесу організації, допомагати дітям досягти успіхів у процесі діяльності.
Батькам важко впливати на поведінку своїх дітей, якщо вони не привчають їх до певного порядку й дисципліни. З цією метою доцільно залучати учнів до визначення правил поведінки усіх представників сім'ї. Ці правила у першу чергу охоплюють й уточнюють конкретні дії учнів стосовно різних сфер життя в сім'ї. Вони повинні визначати обов'язки дітей, особливості дотримання режиму життя, ставлення та участь в різних видах діяльності значущої для благополуччя сім'ї. Бажано, щоб правила поведінки уточнювали час і можливості огляду учнями телепрограм, користування комп'ютером. Визначення правил необхідне для привчання учнів до дисципліни та формування у них умінь самоконтролю й саморегуляції поведінки.
Для того, щоб учні дотримувались поведінки й розуміли її значущість для покращення життя в сім"ї, доцільно залучати їх до спільного разом з батьками прийняття правил поведінки. У процесі визначення правил батьки можуть обговорювати разом з учнями зміст цих норм та їхню значущість для сімейного добробуту й порядку. Формувати правила доцільно як інформаційні судження, а не як директивні настанови. Їхній зміст повинен охоплювати можливі наслідки, що уточнюють конкретну поведінку учнів у разі невиконання правил.
Отже, піддатливість учнів негативним впливам ЗМІ значною мірою зумовлена особливостями сімейного виховання. Такі чинники, як незадоволення багатьох потреб дітей, поява у них агресії, тривожності, фрустрації, відсутність самоконтролю поведінки, що розвивається від умов виховного середовища в сім"ї, роблять школяра прийнятливим до будь-якої медіа-інформації без вибору.
2. Захоплення учнів медіа-інформацією, що розвиває пізнавальні інтереси, здібності, моральні цінності учнів, допоможе нейтралізувати їхню увагу й надмірний потяг до сюжетів насильства на телеекрані чи в інших засобах масової інформації.
Існує багато телепрограм, радіопередач, медіа-текстів, що вміщують пізнавальну інформацію, розкривають моделі моральної поведінки. Оволодіння такою інформацією має велике виховне значення для формування особистості молодої людини. Отримання науково обгрунтованих знань про різні сфери життя сприяє розвитку світогляду учнів, задоволенню їхніх пізнавальних потреб і разом з тим відволікає їхню увагу від інформації, що приваблива тільки за формою, але не має пізнавального значення.
У цьому контексті батьки повинні виявити власну ініціативу щодо вибору програм, текстів для спільного ознайомлення разом з дітьми. Залучати учнів до оволодіння інформацією, цінною для їхнього розумового й морального розвитку, доцільно непримусово й ненав'язливо, інакше батьківські директивні настанови і вказівки мають викликати в учнів зворотню реакцію. Приклад батьків, їхнє захоплення деякими програмами чи фільмами, міркування в присутності дітей, обговорення з ними ідей, сюжетів, науково і соціально значущих, може мати вплив на учнів, заразити їх інтересом до наукової інформації, цінностей культури.
3. Для нейтралізації негативного впливу мас-медіа на поведінку учнів, розвитку у них критичного ставлення до засобів медіа батькам доцільно знати причини й мотиви їхнього захоплення тематикою насильства, що переважає в медіа-інформації.
Як зазначають науковці, потяг учнів до засобів масової інформації визначається їхніми потребами, а також набутим соціальним досвідом. Зазвичай учні виявляють інтерес до тих фільмів, що надають їм інформацію, необхідну для задоволення їхніх потреб. Або привабливою для них стає та інформація, що відповідає вже знайомій їм моделі поведінки, ті вчинки, які вони колись спостерігали і до яких небайдужі.
Шляхом спостереження за поведінкою дітей у процесі огляду фільмів чи застосування інших засобів масової інформації, їхніх безпосередніх реакцій, а також організації безпосереднього діалогу з ними, можна виявити причини зацікавленості деякими видами мас-медіа. Знання реальних чинників, що зумовлюють привабливість деяких ЗМІ для учнів допоможе їм внести деякі корективи у виховне середовище сім'ї для формування у дітей досвіду позитивної поведінки. Або батьки можуть шукати інші засоби, шляхи задоволення актуальних для школярів потреб, модифікувати власну поведінку чи взаємини з ними з метою досягнення дітьми своїх цілей.
Для прикладу, деякі діти захоплюються сценами боротьби, бійок, коли один з героїв отримує перемогу, досягає лідерство серед інших. У стосунках з батьками вони також наполягають на своїх рішеннях, намагаються перемогти їх у суперечках з ними. З огляду на це можна припустити, що таким учням притаманне прагнення до влади. У такому разі батькам варто уповноважити дитину деякою владою: прислуховуватися до її думки і деякі рішення, якщо вони слушні й не суперечливі, брати до уваги; підтримувати ініціативу у виборі обов'язків, надавати більше відповідальності у виконанні сімейних доручень тощо.
Без сумніву, модифікація стосунків з учнями вибір доцільних методів організації взаємодії з ними, залучення до діяльності для задоволення їхніх потреб, коректування соціального досвіду дитини, пошук додаткових джерел інформації відповідно до її цінностей, пізнавальних інтересів не зможуть повністю відволікти школярів від улюблених фільмів, комп'ютерних ігор тощо. Проте зазначені дії батьків сприяють зверненню учнями уваги на інші цінні для них види діяльності, пізнавальну інформацію, а також формують у них критичне ставлення до агресивного впливу медіапродукції.
4. Формування у дітей імунітету до моделей агресії, що зображуються в засобах масової інформації, нейтралізує їх негативний вплив на особистість.
Беззаперечною істиною є те, що найкращий засіб уберегти дитину від насильства на телеекранах - це вилучити сцени жорстокості, вбивства, знущання з сюжетів фільмів, телепередач, комп'ютерних ігор. Але в силу соціально-економічних причин зробити такі кроки неможливо. Тому батькам залишається "вакцинувати" своїх дітей від впливу насильства, що зображується в медіапродукції, формувати у них упереджене ставлення до агресії.
Як засвідчують експериментальні дослідження науковців, ефективним способом педагогічного впливу у зазначеному напрямі є періодичні розповіді, міркування батьків про те, що телебачення зображує дійсність нереалістично і значною мірою надумано, що агресія не повсюдна і не така дієва, як вона висвітлюється в засобах медіа. Важливо також стверджувати, що агресивна поведінка шкідлива для оточення, зазвичай є виявом безпорадності і безсилля людини щось змінити в реальному житті. Однак, щоб ці словесні впливи не спричинювали появу в учнів бар'єру до висловлювання дорослих, батькам доцільно уникати озлоблення й наказових форм, проте - міркувати безпосередньо, іноді "між іншим", виявляти власну думку або здивування щодо надуманості сюжетів на телеекранах. Бажано також цікавитися думкою дітей, пропонувати їм робити власні висновки, висловлювати свої критичні судження щодо побаченого.
Батьки можуть також залучати учнів до перегляду телепрограм, що висвітлюють технологію створення фільмів. Виступи кінорежисерів, акторів фільмів часто засвідчують нереальність, надуманість багатьох сюжетів, застосування спеціальних ефектів, що підсилюють жорстокість, насильство, брутальність у поведінці героїв, для емоційного впливу на глядача. Іноді знайомство з фахівцями (військові, представники бізнесу, медицини, правоохоронних органів тощо)на телебаченні чи в реальному житті, професійна діяльність яких зображується в засобах медіа, переконує учнів у тому, що насправді вони неспроможні до своїх фізичних можливостей, професійної етики чи закону виконувати ті дії й вчинки, що показані на екрані.
5. Якщо учні виявляють надмірну привязаність до фільмів, телепрограм зі сценами насильства, батькам доцільно разом з дітьми переглядати цю медіапродукцію й скеровувати їхню увагу, переживання на головні ідеї змісту, позитивні моральні вчинки, соціальні цінності, що розкриваються на екрані.
У багатьох випадках діти захоплюються деякими телематеріалами, фільмами, телепрограмами, що вміщують приклади агресивної поведінки, насильства. Відволікти їх від цього батьки можуть лише забороною, що не буде ефективною у виховному сенсі. У такому разі батькам слід залучатися до перегляду улюблених передач дітей або цікавитися їхніми сюжетами. Головне організувати обговорення з учнями фільмів, почути їхню думку, виявити причини і мотиви їхнього захоплення. У таких ситуаціях педагогічний вплив батьків ефективний, якщо вони здійснюють аналіз сюжету, зображення подій, поведінки героїв, спираючись на наукові, моральні критерії. Приміром моральна оцінка батьками людських вчинків допоможе учням зрозуміти, що хороші мотиви не завжди спонукають особистість до вибору правильних засобів, дій та отримання позитивних результатів. Окрім цього учні набувають умінь вироблення власних оцінних суджень, аналізу поведінки інших людей, визначення її наслідків для громадськості.
Спільні з дітьми обговорення медіапродукції привчають їх до морального міркування, усвідомлення того, що в кожній телепрограмі чи людській поведінці присутній моральний аспект, що завжди визначає їхню значущість для інших людей. Такі аналізи важливі також в тому сенсі, що вони спонукають учнів до критичної оцінки медіаінформації замість необдуманого захоплення нею, оцінки власного ставлення до засобів масової інформації.
У процесі обговорення улюблених програм, фільмів батькам необхідно уникати директивної поведінки, критичних реакцій не неочікувані, небажані судження дітей. Навпаки, вони можуть ігнорувати їхні невиважені думки, агресивні емоції, проте підкріплювати щирі висловлювання й роздуми.
6. Привчання дітей до творчості спонукає їх дивитися на засоби масової інформації як продукти актів діяльності людини.
Зазвичай діти ще змалку виявляють інтерес й потребу в творчій діяльності, які необхідно розвивати. Головне для батьків - надавати змогу й заохочувати прагнення учнів до творчої діяльності (малювання, ліпка, складання віршів, створення відеофільмів, власних поетичних збірок тощо). Такі нахили батьки можуть підтримувати шляхом позитивного схвалення появи первинних продуктів дітей, надання власних рекомендацій чи спеціальної літератури, що розкриває технологію творчості у певній галузі або залучення до відповідних гуртків. Створення власних творчих продуктів змінює ставлення учнів до ЗМІ, зумовлює їхній інтерес до них як результату діяльності людей. Саме обговорення технології виробництва медіапродукції переорієнтовує увагу школярів від сцен насильства, агресії до оцінки засобів, прийомів їхнього зображення.

Філія Андріївська гімназія Губиниського ліцею Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області

Інформація для батьків

День «відкритих дверей» 1,4 вівторок кожного місяця

Робота батьківського лекторію 2 рази на семестр.

Засідання батьківського сектору один раз на місяць